Гуцульський ніж

Гуцульське народне мистецтво тема дуже цікава для мене і на мою скромну думку може надихнути сучасних ножових майстрів в створені ножів в етностилі. А наших виробників нарешті спонукати розробити оригінальні етнічні серії. Адже наприклад такі імениті світові бренди як Cold Stell чи Spyderco мають успішні етнічні серії, що є переосмисленням культурних надбань різних народів. Новітні інтерпретації традиційних форм виконані з сучасних матеріалів на сучасному обладнанні. Особливо цікаво сприймаються складні версії ножів прототипи яких ніколи і не передбачали такої можливості.

Гуцульські ножі це дуже малодосліджена тема і подивитися на щось в Мережі немає можливості. Все що є на перший погляд це два екземпляри на сайті Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття hutsul.museum

Тинкалюк Іван Юстинович; лиття, гравірування, інкрустація; Річка, 1963
Тинкалюк Іван Юстинович; лиття, гравірування, інкрустація; Річка, 1963

Тинкалюк Іван Юстинович

(27.06.1924 – 3.07.1991, с. Річка, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл.). Майстер з художньої обробки металу, займався також різьбою. Член спілки художників СРСР (1972).
Асортимент виробів: топірці, пряжки, персні, шкатулки, люльки, браслети, сережки.
Учасник виставок: м. Київ, м. Івано-Франківськ, м. Коломия, м. Москва (Росія).

Шмадюк Михайло Васильович

(1938, с. Брустори, Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл. Живе і працює в с. Лазещина, Рахівського р-ну, Закарпатської обл.). Майстер з художньої обробки металу.
Асортимент виробів: топірці, лускоріхи, пряжки, брошки, персні, пояси, люльки, ножі, декоративні пістолі.

Шмадюк Михайло Васильович; лиття, гравірування, інкрустація; Брустури, 1975
Шмадюк Михайло Васильович; лиття, гравірування, інкрустація; Брустури, 1975

Є надія, що пан Михайло ще живий. В мережі на сайті zakarpattya.net.ua є замітка про майстра.

Михайло Шмадюк
Михайло Шмадюк

Гуцульські топірці і люльки уже півстоліття робить Михайло Шмадюк. 72-річний гуцул із закарпатського села Лазещина – чи не єдиний майстер серед закарпатських гуцулів, котрий зберіг давнє горянське мистецтво.

Такому не вчать у жодному навчальному закладі. Ще б пак: його топірці – прямі нащадки зброї карпатських “робін гудів” – опришків. Навчився Михайло Шмадюк їх робити від свого прадіда, батько якого сам був опришком і ходив з легендарним Довбушем. Колись майстер робив і опришківські пістолі, однак зараз матеріал подорожчав, тож довелося відмовитись від їх виготовлення. Умілець, котрому легко піддається і метал, і дерево, – справжній митець: вміє і кувати, і різьбити, знається на інкрустації та литві. Його твори вельми до душі гостям краю, тож і тримає коло себе небагато робіт. Вони – популярні сувеніри на згадку про Гуцульщину, а ще – окраса музеїв. Без топірця і люльки й гуцул не гуцул, вважає дід Шмадюк. За своє життя виготовив сотні оригінальних виробів. Щоб зробити топірець, треба не менше двох днів, з люлькою справа складніша – робота дуже тонка, в ній важлива кожна деталь. Михайло Шмадюк пишається улюбленою люлькою, але каже: вона йому хіба для краси – уже давно кинув палити. А от непросту свою справу волів би не лишати – руки не можуть без діла.

На останок ще один гуцульський ніж, що я знайшов в Мережі. Як я вже зрозумів, експонати треба шукати в офлайн, їхати в Карпати.

11317977_4e49ce9a

11317978_32d6bebb

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.