Гуцульський Ворнкліф

Розповім про черговий ніж гуцульських майстрів. Маю ще кілька екземплярів в запасі. Мені дуже приємно розуміти, що ми володіємо досить багатою і унікальною спадщиною. На тлі захоплення українськх ножарярів всілякими «скандинавами», «якутами» чи пчаками, ми маємо щось і своє, варте уваги.

Перед нами складний ніж, чи як казали колись гуцули забигач. В його дизайні простежуються спільні риси з ножем з Коломийського музею. Але цей значно ранішого періоду, видно по обробці і орнаментиці. Можна говорити про тяглість традицій гуцульської ножової справи, спільні риси присутні в різних майстрів.

Azhurnyj_01

Лезо ножа по сучасній класифікації можна віднести до типу ворнкліф (vornklif). Особисто мені така геометрія подобається. На обусі зроблений оргамент firework. Не знаю як українською цей термін, можливо хтось підкаже в коментарі. На жаль ніж сильно заіржавів і щось ще сказати про це лезо не вийде.

Ніж в цілому дуже вичурний, ажурне руків’я з абсолютно декоративними формами. В наш час пріоритет завжди на ергономіці, а тут краса. Мабуть в руці він не дуже зручний, але важко впевнено стверджувати без можливості покрутити в руках.

Azhurnyj_03

Також він доволі габаритний, приблизно 12 см в складеному стані. Широкий та й вага мабуть пристойна.

Azhurnyj_04

Цікаво, що в цьому ножі присутні особливості які тепер можна віднести до модних віянь. Цільно металеве руків’я,такий собі «нудист» за визначенням ножеманів. Лезо ворнкліф, чи можливо це зворотнє танто. Також ажурна форма все частіше зустрічається на дорогих титанових ножах. Хрестик на наверші руків’я наче в ролі склобою.

На мою скромну думку він цікавий прототип для пошуку нових українських дизайнів.

Ніж з фондів Національного музею у Львові. Також зауважу, що цей ніж присутній на ілюстрації у видані «Гуцульщина», 1899-1908, Володимира Шухевича.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *