Хочу підняти для багатьох провокативну тему. Культурний аспект ножового мистецтва в Україні. Великою мірою ножова справа у нас постколоніальна. Інтереси ножарів орієнтовані з оглядкою на «старшу сестру».
Апофеозом є культивування ножа радянської каральної організації НКВД. Думаю від цього ножа загинув чи зазнав тортур не один українець. НКВД це людожерська структура яка тепер реабілітована в РФ і підноситься до рангу героїчної. Героїзація відбувається на різних рівнях, часто це комічні прецеденти як одягання дітей конвоїрами чи чекічтами. А бувають дуже тонкі дії, які не такі плоскі, зокрема через культуру холодної чи вогнепальної зброї.
Автор на заукаження у Фейсбуці до його поста з фотками ножа апелював тим, що це на основі мисливського ножа Holmberg. Звісно автор репліки намагався грамотно вивернутися і зіграти в стилі українських політиків. Я не я і хата не моя.
Те що кегебісти стирили дизайн ножа нічого не міняє. Звісно для шведів цей ніж може нагадувати P.Holmberg Eskilstuna. Тільки українці бачать в ньому фінку НКВД, її важко не помітити.
Для ілюстрування ситуації можна провести паралель зі свастикою. Для індусів свастика це сакральний символ з позитивними змістами. Для більшості світу свастика це символ нацизму і світового зла. Робити в Україні ніж на зразок фінки НКВД це простий однозначний посил. Не брати цей факт до уваги дуже нерозважливо або навіть провокативно.
***
«Якут» це наступний знаковий ніж на який я хочу звернути увагу українських ножарів. Такого типу ножі кують і роблять фактично всі кому не лінь. Ними завалений весь український ножовий Інтернет і розкладки на виставках. Це таке собі уявлення українців про ножі далеких північних народів.
Красномовним моментом став випадок коли в Фейсбук спільноті Ковалі та ножороби України почав розміщати дописи коваль з Якутська. Коріний житель півночі Спартак Петров (на фото профілю видно невідповідність етнічних рис до російського призвіща і дивного імені) намагається продати заготовки ножів українцям, що живуть на відстані дев’яти тисяч кілометрів. Хоча мабуть відстань для якутів не проблема, адже вони успішно воюють на Донбасі, рускій мір не вимірюється в кілометрах.
Ймовірно в свідомості якута чи тувинця чи жителя Вязьми ми один народ, розмовляємо однією мовою, слухаємо одну музику, маємо одних героїв і навіть куємо одні і тіж ножі. Просто українці це такі дефективні рускі, але вони нас врятують, виправлять і все буде добре. Адін народ одна страна і тд.. Тому можна без жодних вагань розміщати оголошення в спільноті УКРАЇНСЬКИХ ножеробів.
І ми однозначно даємо підстави так думати. Побутовий рівень культури самий вразливий, поміняти в своєму мислені щось дуже важко, особливо коли ти сформована особистість. Слухати рускій рок чи рускій реп, користуватися Вконтактє, дивитися російські сеіали проявляти активність на російських профільних порталах, сміятися з російських жартів… Все це створює спільний простір.
Кілька рендомних фото ножів українських майстрів, їх відковано українцями безліч.
На завершення хочу додати фото автентичного якутського ножа. Зроблений російським майстром з Якутії. І так, на мою думку в такому ножі є сенс, і виглядає він цікаво і колекційна вартість теж неспіврозмірна з нашими інтерпретаціями.
P.S. Поки ми намагаємося наслідувати російських якутів, росіяни успішно крадуть і присвоюють собі нашу культуру, яскравий приклад виставка скіфських скарбів в Лондоні під російським соусом. Рекомендую статтю до ознайомлення: Скіфи в заручниках у росіян.
Be First to Comment