Скіфський воїн родом з Піднебесної (Skif G-02BC)

Я довго збирався з покупкою Скіфа, передивився купу моделей, порівнював і вибрав на картинці те що подобається. Але для більшої впевненості у виборі пішов по магазинам щоб мати можливість повертіти в руках. Як виявилося це був правильний крок.

Реальне тестування відразу виявило цікаві особливості продукції. Жоден фліпер з вітрини не фліпував. Клинок при натисканні на плавник показувався з руків’я і застигав у напіввідкритому стані. Тобто дуже агресивно махнувши рукою, задавши інерції, лезо все-таки вилітало і лайнер заскакував на п’ятку клинка. Такий спосіб не цікавий для мене, який сенс в тому фліпері, якщо треба такі зусилля.  Махаючи руками, можна всіх людей довкола перелякати.

Зауважу, що асортимент Скіфів майже весь з фліперів, адже це дуже популярна конструкція, що користується попитом.

Вирішив розглянути варіанти з простим шпеньком, ніяких плавників. Тому коло претендентів відразу звузилося. І тут теж не все так просто. Ніж так міцно сидить у складеному стані, що треба докласти багато зусиль для відкривання. Це завдяки жорсткості підпираючої пластини і фіксуючій кульці в ній. Вона таки добре заходить в спеціальне заглиблення, а фрейм сильно тисне на неї. Крім цього треба пам’ятати про правильне утримання руків’я, не можна тримати за сам фрейм-лок, адже це створює додатковий тиск і ще більше ускладнює відкривання. Великий палець відразу надавило шпеньком.

Вибір для мене став очевидний. Краще з зусиллям відкривати за шпеньок, ніж недофліпувати. І я вибрав Skif G-02.

Покупку я здійснив через Інтернет. Зауважу, що ціни на ножі Скіф всюди одинакові, це мабуть вимога постачальника. Тому немає значення в якому інтернет-магазині купляти. Skif G-02BC на момент покупки коштував 921 гривню, це приблизно 36 доларів США. Що ж мене очікувало коли я відкрив бандероль.

Симпатична сіра коробочка вульгарно заклеєна наліпками з службовою інформацією. Всі старання по створенні гарного стилю зведені нанівець пакувальниками. Вигляд товару зіпсутий, коди поверх логотипу це епічно.

Крім лого на коробці фірмовий слоган «Все що тобі потрібно». Не надто скромно для такого бюджетного ножа. Крім того цей надпис англійською, ніби ніж для західного споживача. Чому б не написати просто українською? Риторичне запитання. Не думаю, що Скіфи ще комусь цікаві за межами України.

В коробці сам ніж і приблизно метр чорного паракорду для темляка, це дрібниця але приємний бонус. Сплів брелок для ключів.

Перше на що звертаєш увагу, беручи ніж в руки, це його вага. Він відверто важкий! Думаю вага там більша від заявлених 160 грам. Відчуття надійності матеріалів і конструкції з’являється відразу. В твоїй руці Інструмент, ти готовий ним працювати. Такий собі “ломик”, товсті плашки руків’я і не худенький клинок. Ніж ніби провокує на силову роботу.

В ножа відсутні будь які люфти. Нічого не хитається, замок фіксується мертво. І що особливо приємно фрейм заходить на самий початок п’яти клинка, а це значить буде служити довго.

Поступово шайби мабуть притерлися і ніж став трохи легше відкриватися, палець вже не наминаю.  Але треба змиритися, цей ніж ніколи не буде відкриватися м’яко.

Найбільше в цьому ножі мені подобається форма леза. Просте і елегантне, нагадує деякі Benchmade, але прототипом могло бути що завгодно. Ріжучі властивості клинка хороші, як і колючі. Спуски прямі, фальшлезо майже симетричне з двох сторін. Крім вдалої форми, лезо ще й достатньо велике. Заводська заточка більш ніж хороша. Воно один в один аналогічне моделі G-03, що відрізняються лише руків’ям.

Руків’я має деталі, що вказують на Ріка Хіндерера, натхненника для більшості Скіфів. Характерна шайба-обмежувач, осьовий гвинт. Насічка на гранях теж як на ножах Хіндерера. На жаль якість виконання зовсім не така. Ергономічність руків’я дуже хороша, в руці сидить чудово. Це і не дивно при таких габаритах. Скошені заглиблення в плашках полегшують відкривання і закривання ножа. Але якщо говорити про візуальний образ руків’я, то вона якась аморфна, силует не цікавий, нема за що оку заціпитися. Але я все-таки зробив вибір на користь ергономіки, хоча були симпатичніші рукоятки на інших ножах.

Попри загальне позитивне враження від виробу, є деяке розчарування. Кінчик леза не по центру в закритому стані. Це незначний нюанс для цього ножа, тому навіть не хотілося про це писати.

От, що справді дратує, так це різні за розміром частини руків’я. Плашка з G10 суттєво більша за зворотню зі сталі. І мова не про різну товщину, це дурниці, мова про різну довжину! На фото це добре помітно. І робиться ще прикріше коли розумієш, що це закладена помилка на стадії проектування.

Трохи бентежить кріплення кліпси. Одним з болтів вона закручена в шапку болта, що фіксує бонку. М’яко мажучи це не конструктивно і не практично. Як можна було не знайти необхідного місця на такій великій рукоятці. Дизайнеру було так мало місця, що кліпса навіть не має альтернативних точок для кріплення? Бонки лише дві і стоять дуже близько одна до другої. Розмір шестигранників на гвинтиках дуже дрібні і для такого “тактика” можна б було підібрати відповідні за розміром.

Кліпса вигнута криво, перекошена відносно осі кріплення. Тому лапкою майже повністю налазить на фрейм замка, а мала бути посередині пропилу. Дизайн кліпси ніби скомпільований з кількох моделей Kershaw, ZT і Benchmade. якби виготовили якісно, була б супер.

Та перераховане вище не заважає мені отримувати задоволення від користування цим ножем. А він якраз створений для користування, а не для лежання на полиці.

Що справді я очікую від Скіфа як бренду, так це нової якості дизайну. Хочеться більше авторських розробок, індивідуальності. Адже є потенціал серед українських ножовиків. Щоб користувачі не сприймали ніж як ще один “китаєць” на ринку, а чітко ідентифікували український бренд. І бажано не “all you need” а “must have”!

Тож я маю змішані відчуття від цього ножа і в цілому від бренду. Щось класно і тут же якесь прикре недопрацювання і проблеми з якістю. Не жалію що придбав але наступного Скіфа купляти немає бажання, досить і одного.

P.S. Невеличка історична паралель, цікавий факт про скіфську спадщину. Вражаючі твори, які ми можемо споглядати в музеях, були імпортом. Їх в більшій мірі виготовляли грецькі майстри на замовлення скіфських племен. Пройшли віки і сьогодні замість греків китайці, але суті це не міняє. Тож Skif дотримується традиції.