Сільський №2

Це третій ніж від Володимира Ляшка у моїй колекції. «Сільський» ніж виявився для мене надзвичайно привабливий, тож я відчув необхідність в такому ж тільки більш гуманного розміру, щоб можна було брати на виїзд.

Ніж ніби проситься взяти його «на природу». Тому взяв у відпустку, в невелику подорож Поділлям. Дикі місця, Дністер, старі закинуті сторічні хати. В такій атмосфері ніж виглядав ніби в кадрі з фільму, абсолютно в своєму середовищі. Це не шухляда у львівській квартирі.

Габарити ножа дуже зручні, він універсальний. Можна нарізати акуратно продукти і стругати деревяху. Товстий обух внушає довіру. Ножик аналогічної конструкції як у його «старшого брата», тому не буду детально на цьому зупинятися. Архаїчний наскрізний монтаж із загнутим хвостовиком, відносить нас в часи козаччини чи навіть раніші, народна класика.

Сталь теж не новомодна, а традиційна 95Х18. Володимир як досвідчений ножовий майстер і коваль має свої секрети обробки цієї сталі.

Стрімке лезо виглядає навіть агресивно, тож крім чудового різу мабуть добре колить. Я цього не перевіряв, не мій профіль. Поперечний сатин класно контрастує з грубою ковальською обробкою, а фірмове клеймо Волі додає відчуття ексклюзивності.

Ти володієш ножем який зробив майстер своїми руками. Ручна робота це завжди неповторно і ексклюзивно. Точно такого ножа не буде ні в кого.

Руків’я має мінімалістичний вигляд і є важливою частиною загального образу. Обпалення деревини це традиційний спосіб фінішної обробки. Таке «гартування» вогнем крім естетики додає міцності матеріалу.

Ніж звісно потребує ножни. Хочеться щоб вони концептуально вписувалися в ідею, відповідали епосі. Покищо я не знайшов рішення і майстра до якого звернутися за ними. Справа ця не спішна і відповідальна.

Завершую цей короткий огляд, адже основні думки про схожий екземпляр я вже виклав в огляді «Сільський ніж». Лише нагадаю, що з витворами Волі можна ознайомитися на форумі НОЖиК, а вийти на зв’язок у його Фейсбук сторінці.